Софі Марсо…
Posted by MD in Автобіографія, Літня посмішка, Пишука, Роздуми on 01.05.2012
Колись, не дуже давно, я був маленький. І були у мене два улюблені фільми, де велика героїня Софі Марсо просто зносила мені дах. Вона мабуть була першою акторкою-мрією, і я дуже жалкував, що не можу опинитись в її фільмах, бути на місті тих хлопців, яких вона цілує та пестить
. Я дуже засмутився, коли зрозумів, що ці фільми зняли, коли мене не було або я був маленький.
.
Зараз я дуже випадково натрапив на фільм за її участі. Ну що я вам можу сказати… Вона така ж класна! Так так, їй зараз 45, вона вже не може звісно зіграти дівчину підлітка, але дуже приємно подивитися на людину, час на юку час зовсім не подіяв.
Усіх зі святом.
Про все…
Це мабуть буде просто пост.
Виходячи ранком з дому, я, найчастіше, ще сплю. І мені навіть важко сказати, на якій хвилині своєї подорожі на роботу все ж таки приходжу до тями. Іноді, по дорозі, навіть стоячи у маршрутці, я бачу сни і вони, на відміну від тих, що приходять вночі, добрі та світлі. Мені важко вставати рано, тільки тому, що лягаю я пізно і змінити це я зовсім не можу – такий ритм життя людини мого віку у мегаполісі. З цього приводу неодноразово таки ловив себе на думці, що я людина маленького міста.
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Весносприйняття
Posted by MD in Літня посмішка, Пишука, Роздуми on 20.03.2012
Весна ніколи не залишала мене байдужим. Цього разу теж.
Ті хто мене знаюсь, в курсі, що я не можу терпіти спеку, тому довгий час розглядав весну лише як крок до пори року, яку я не можу терпіти. Так, так… учора мені дійсно не сподобалося в громадському транспорті, поки я доїхав, я зрозумів, що стану печеною картоплею. Але… Як воно все пахне навесні. Як розквітає все навкруги, і лиця людей наповнюються світлом, як коротшають юбки та подовжуються ноги дівчат, що бігають поряд.
Так, знаю, що написав набір банальностей. Мабуть дійсно хочеться зараз бути банальним.
П.С. Можливість кожного дня жарити шашлик біля дому, мабуть теж внесла коррективи в моє весносприйняття.
Сни про.
Нарешті я знайшов метод повернутися в онлайн. Після декількох місяців поневірянь з одного шарового ДНС хостингу до іншого, я такі вирішив заплатити гроші і віддати усі домени на обслуговування своєму перевіреному бестхостінгу.
Останній тиждень я не можу нормально спати. Кожної ночі мені уві сні приходить якась суміш сюрреалізму, еротики, драми та бойовика. Причому сни кольорові та на стільки реалістичні, що іноді я вимушений просинатися чи то від емоцій, чи то від страху, чи то від збудження.
Учора намагався згадати коли таке було зі мною востаннє, і згадав… Коли я був на четвертому курсі саме наприкінці лютого чи початку березня я почав бачити різнокольоровий сюр. Що я тільки не робив, однак мені нічого не допомагало. Потім, коли прийшла остаточна весна – все минулося. Я почав багато пити вина, та сидіти на вулиці і грати на гітарі.
Тож чекаємо.
Найгірше у тому, що зараз маємо це те, що зранку я усіх ненавиджу
.
І знову про політику
Для тих хто гостює у мене в блозі не секрет, що я народився в Білорусії. Не дивлячись не те, що я дуже рідко там буваю, мене дуже хвилює те, що там відбувається.
Поки ще я молодий, для мене дуже важливо, щоб я міг говорити вголос те, що хочу. Я хочу права на вільні зібрання та страйки. Просто хочу свободи.
Те, що відбувається в Білорусі останнім часом, не інакше як жахом на назвеш. Навіть наляканий народ моєї маленької батьківщини вже не може більше мовчати. Хтось може розповідати про те, що хтось хоче захопити владу, влаштувати революцію. Не бачу нічого поганого в революціях, які були схожі на нашу “помаранчеву” у 2004 році. Мабуть ми не стали жити набагато краще, мабуть ми розчарувалися, але… Але в нас поки що є свобода казати те, що думаєш, саме завдяки подіям 2004 року.
Сили братам Білорусі, адже, на мою думку, Олександру Григоровичу вже пора.
Повернувся.
Чувак, дякую тобі.
Я нарешті вирішив усі проблими з DNS та знову онлайн.
Кому цікаво – все добре!
Весна, та інше…
Я не люблю весну. Я не люблю те, що після весни прийде літо, яке я ненавиджу. Але з її приходом життя якось розквітло. Так сталося, що я достатньо довго їду зранку на роботу, і близько години, а іноді двох, проводжу в маршрутках. З першими весняними променями сонця, я зовсім припинив читати дорогою на роботу. Іноді я просто слухаю плеєр, а іноді просто, без музики, сиджу із заплющеними очима на сонячній стороні автобуса та дивлюся на тіні дерев, що падають на залиті сонцем очі.
Всім гарної весни.
Динамо – Манчестер Сіті – 2:0
Какоє…
Шановні відвідувачі цієї сторінки.
З самого народження я розмовляв російською, крім того, продовжую думати саме нею. Але вже достатньо давно не помічаю різниці між мовами, коли пишу, або читаю.
З цього моменту я буду намагатись писати на цій сторінці українською. Все одно я однаково погано знаю обидві мови.
Я прошу вибачення перед тими, хто погано знає українську, або не знає її взагалі.
Дякую.
Несколько фактов о:
Posted by MD in Автобіографія, Літня посмішка, Роздуми on 16.11.2010
1. Я перестал осуждать Путина за поцелуй мальчика в живот. Видать просто слишком взрослыми на тот момент были его девочки, чтобы оторваться на их животах по полной. А тем не менее – это радость )
2. Первое слово моего сына… Нееет не мама.. Не папа и даже не пиво… Гитара оО. Мне нравиться. И даже то что но не сильно выговаривает Р и теперь говорит Гитара раз 100 в день.
3. Знал бы что дети это такой экстаз, начал бы в 13.
подорогена
Posted by MD in Автобіографія, Вірші, Літня посмішка, Пишука on 20.07.2010
как мелких тысячи шариков
в заросшей моей голове
чья-то угловатая улыбка
в маршрутке убегающей туда где
мурашками по спине
и только б не приехать вовремя
задержаться задергаться
чтоб мимо глаз да сразу в лохматую голову.
берестейская, шулявскаяб кпи – зоопарк
открываешь глаза – веки пандусом
прости меня господи за то что мыслями угловат
и иногда так мечтаю быть страусом
