Зараз я дуже випадково натрапив на фільм за її участі. Ну що я вам можу сказати… Вона така ж класна! Так так, їй зараз 45, вона вже не може звісно зіграти дівчину підлітка, але дуже приємно подивитися на людину, час на юку час зовсім не подіяв.

Усіх зі святом.

Виходячи ранком з дому, я, найчастіше, ще сплю. І мені навіть важко сказати, на якій хвилині своєї подорожі на роботу все ж таки приходжу до тями. Іноді, по дорозі, навіть стоячи у маршрутці, я бачу сни і вони, на відміну від тих, що приходять вночі, добрі та світлі. Мені важко вставати рано, тільки тому, що лягаю я пізно і змінити це я зовсім не можу – такий ритм життя людини мого віку у мегаполісі. З цього приводу неодноразово таки ловив себе на думці, що я людина маленького міста.

Вранці (хвилин через час після того, як я розплющив очі), я люблю все. Мене можна кудись тягти, щось просити. Вранці хочеться робити ремонт, грати на гітарі, пити багато кави і просто пити. В ранці хочеться робити прибирання, готувати. Кохатися теж хочеться вранці… Ще по обіді, та ввечері .

Когда не хочется больше думать
Ты приходи в это странное место
Где никого давно нет лишь мы
Вместе
Я обниму тебя тихо за душу
Скажу что больше больше не надо
Скажу что больше не надо слышать
Ведь все равно уже мясом нарушу
Твоя душа мне дана  коршуну
Тебя склюю я до дна но медленно
Не остановит никто лишь звон
Колоколов медный

Амстердам

Ті хто мене знаюсь, в курсі, що я не можу терпіти спеку, тому довгий час розглядав весну лише як крок до пори року, яку я не можу терпіти. Так, так… учора мені дійсно не сподобалося в громадському транспорті, поки я доїхав, я зрозумів, що стану печеною картоплею. Але… Як воно все пахне навесні. Як розквітає все навкруги, і лиця людей наповнюються світлом, як коротшають юбки та подовжуються ноги дівчат, що бігають поряд.

Так, знаю, що написав набір банальностей.  Мабуть дійсно хочеться зараз бути банальним.

П.С. Можливість кожного дня жарити шашлик біля дому, мабуть теж внесла коррективи в моє весносприйняття.

Останній тиждень я не можу нормально спати.  Кожної ночі мені уві сні приходить якась суміш сюрреалізму, еротики, драми та бойовика. Причому сни кольорові та на стільки реалістичні, що іноді я вимушений просинатися чи то від емоцій, чи то від страху, чи то від збудження.

Учора намагався згадати коли таке було зі мною востаннє, і згадав… Коли я був на четвертому курсі саме наприкінці лютого чи початку березня я почав бачити різнокольоровий сюр.  Що я тільки не робив, однак мені нічого не допомагало. Потім, коли прийшла остаточна весна – все минулося.  Я почав багато пити вина, та сидіти на вулиці і грати на гітарі.

Тож чекаємо.

Найгірше у тому,  що зараз маємо це те, що зранку я усіх ненавиджу .

Поки ще я молодий, для мене дуже важливо, щоб я міг говорити вголос те, що хочу. Я хочу права на вільні зібрання та страйки. Просто хочу свободи.

Те, що відбувається в Білорусі останнім часом, не інакше як жахом на назвеш. Навіть наляканий народ моєї маленької батьківщини вже не може більше мовчати. Хтось може розповідати про те,  що хтось хоче захопити владу, влаштувати революцію.  Не бачу нічого поганого в революціях, які були схожі на нашу “помаранчеву” у 2004 році. Мабуть ми не стали жити набагато краще, мабуть ми розчарувалися, але… Але в нас поки що є свобода казати те, що думаєш, саме завдяки подіям 2004 року.

Сили братам Білорусі, адже, на мою думку, Олександру Григоровичу вже пора.

Я нарешті вирішив усі проблими з DNS та знову онлайн.

Кому цікаво – все добре!

Всім гарної весни.

Динамо – Манчестер Сіті – 2:0

З самого народження я розмовляв російською, крім того, продовжую думати саме нею. Але вже достатньо давно не помічаю різниці між мовами, коли пишу, або читаю.

З цього моменту я буду намагатись писати на цій сторінці українською. Все одно я однаково погано знаю обидві мови.

Я прошу вибачення перед тими,  хто погано знає українську, або не знає її взагалі.

Дякую.

2. Первое слово моего сына… Нееет не мама.. Не папа и даже не пиво… Гитара оО. Мне нравиться. И даже то что но не сильно выговаривает Р и теперь говорит Гитара раз 100 в день.

3. Знал бы что дети это такой экстаз, начал бы в 13.